Из сборника Минус тридцать
Якби колись хоч хтось сказав мені,
Що я в розкрите посеред зими вікно
Побачу те, що в ці побачив дні,
Повірити у це не зміг би все одно!
Що і без того вбогий мій народ
Слухняний і покірний вище міри
Позичить силу у весняних вод,
Рішучість у пораненого звіра.
Як проти наймитів цей звір піде,
Що кров свою проллє на землю рідну,…
Нерівну битву першу поведе,
Дай Бог, щоб не даремну та безплідну!
Що опір нададуть їм не брати,
Лише оскаженілі пси ворожі,
Та люди, що існують без мети,
Й майбутнє розторговують за гроші.
Якби колись хоч хтось сказав мені,
Яка жорстокість буде жити в їх серцях,
Не спав би ночі я, не спав би дні,
Збиваючи братів, немов до цвяха цвях.
Если бы когда-то хоть кто-то сказал мне,
Что я в раскрытое посреди зимы окно
Увижу то, что в эти увидел дни,
Поверить в это не смог бы все равно!
Как без того убогий мой народ
Послушный и покорный выше меры
Возьмет силу у весенних вод,
Решительность у раненого зверя.
Как против наемников этот зверь пойдет,
Как кровь свою прольет на землю родную ...
Неравную битву первую поведет,
Дай Бог, чтобы не бесполезную и бесплодную!
Что сопротивление окажут им не братья,
Только оголтелые псы враждебные,
И люди, существующие без цели,
И будущее распродающие за деньги.
Если бы когда-то хоть кто-то сказал мне,
Какая жестокость будет жить в их сердцах,
Не спал бы ночи я, не спал бы дни,
Сбивая братьев, словно гвоздь к гвоздю.
